СТУЛЯТИСЯ

СТУЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і СТУ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., СТУЛИ́ТИСЯ, стулю́ся, сту́лишся, док.

1. Наближаючись впритул одне до одного, щільно з'єднуватися (про предмети або краї предметів).

Я тепер маю окремий світ, він наче перлова скойка: стулились краями дві половини – одна зелена, друга блакитна (М. Коцюбинський);

Пальці [матері] .. стулялися в мозолисту пучку перед образами, щоб повернувся її син із війни (М. Стельмах);

// Сідати, ставати щільно, близько один до одного.

Усі три [Круки] стулилися головами докупи (І. Франко);

Зіперлися вони на стінку, докупи стулились, затихли, прислухаються (С. Васильченко);

Сидимо було стулившись, як горішки-двійнята, а Івась пошепки плете тії казки, де вони в нього і брались? (Грицько Григоренко);

// Зібгавшись, ніби зменшуватися в об'ємі (про людей, тварин); зіщулюватися.

Знітився, стулився [Лис Микита] та ровом як не чкурне просто на торговицю (І. Франко);

Сіла [Маруся], стулившися в грудочку (Г. Хоткевич);

// Закриватися, згортатися (про що-небудь розкрите, розгорнуте).

Келишки гарбузових квітів розкривались у ясну годину і щільно стулялися в негоду (О. Донченко).

2. Закриватися, змикатися (про губи, повіки і т. ін.), заплющуватися (про очі).

Вони [уста] стулялись хіба тільки тоді, як в сонного о. Хведора злипались очі (І. Нечуй-Левицький);

Уже перехотілось спати – так здавалось Федорові Прохоровичу, – а за кілька секунд він позіхав, вії стулялись міцніше, і здавалось йому, що він ось-ось задрімає (М. Трублаїні);

Тут всіх до сну стулились очі, І всяк уклався горлоріз (І. Котляревський).

СТИСКА́ТИСЯ (щільно з'єднуватися, зводитися докупи), СТИ́СКУВАТИСЯ, СТУЛЯ́ТИСЯ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИСЯ (про зуби, губи); СТИНА́ТИСЯ (про зуби); БГА́ТИСЯ (про пальці, кулаки тощо). — Док.: сти́снутися, стули́тися, зці́питися, заці́питися, стя́тися, зібга́тися (зобга́тися рідше). Од пекучої туги руки Черниша стискалися в кулаки (О. Гончар); — Ех! — так зуби стиснулись, що іншим разом побоявся б, аби не розсипались (М. Трублаїні); Десь недалечко хтось потихесеньку дитину люляв — і очі стулялися (Марко Вовчок); У неї зціпилися руки над головою, а лице зарилося тісно у постіль (О. Кобилянська); Кулаки бгаються, з горлянки от-от крик зірветься, не знаю й сама, що зі мною (Ю. Яновський).

СТУЛЯ́ТИСЯ (наближатися впритул, з'єднуватися), СТУ́ЛЮВАТИСЯ рідше, ЗМИКА́ТИСЯ, ЗАПЛЮ́ЩУВАТИСЯ, ЗАКРИВА́ТИСЯ (про очі). — Док.: стули́тися, зімкну́тися, заплю́щитися, закри́тися. Сухі руки мовби починали шукати чого довкола себе, нервово стулялися пальці (Г. Хоткевич); Здався він (дід) мені якимсь обскубленим птахом: таке зморщене, миршавеньке, голомозе; .. руки — як курячі ніжки, спина стулилася з грудьми (О. Стороженко); Набряклі від безсоння повіки щоразу змикались (Я. Баш); У Конопельського тільки зіниці очей помітно звузились та щелепи зімкнулись тісніше (Ю. Збанацький).

недок. стулюватися, стулятися, док. стулитися

to be shut (closed)