КЛІ́ЩІ

КЛІ́ЩІ, ів, мн. 1. Металевий інструмент у вигляді щипців із загнутими всередину кінцями для захоплювання, тримання тощо розпеченого металу й т. ін. На те коваль кліщі держить, Щоб у руки не попекло (Номис, 1864, № 5854); Кліщі застосовують при куванні металу, щоб тримати та перевертати заготовки (Слюс. справа, 1957, 38); * Образно. Кліщі, що стиснули серце, відпустили, і я отямився (Досв., Вибр., 1959, 70); * У порівн. Його руки, наче залізні кліщі, крутили мідяні труби (Коцюб., II, 1955, 91). ◊ Трима́ти в клі́щах кого — примушувати кого-небудь дотримуватися суворої дисципліни, обмежувати чиюсь свободу дій. Тримав він [панський управитель] цілу службу в кліщах, пильнував усього, запобігав і щадив (Фр., II, 1950, 104). 2. Розташування військ для охоплення супротивника з боків. Потрапити в кліщі ворога. ◊ Бра́ти (взя́ти) в клі́щі кого — охоплювати з боків супротивника. Тікає ворог. Здоганяти його не можна — все горить; Як і раніш — у кліщі брати І в «казані» його громить (Гірник, Друзі.., 1953, 91); Зімкну́лися клі́щі — завершено повне оточення супротивника. Долітала безладна луна канонади від недалекого Чопу, але це було вже конання смертельно пораненого звіра — там зімкнулися кліщі ще одного оточення (Скл., Карпати. II, 1954, 405). 3. розм. Клішні (рака). Стала Лисичка.. поперед Рака, а Рак учепився їй кліщами за хвіст (Фр., IV, 1950, 58); * У порівн. Великі Семенові руки, мов кліщі рака, надаремно шукали, за що б схопитись (Коцюб., II, 1955, 101). 4. спец. Дерев’яний овал у хомуті. Там такий кінь, що колінцями кліщі достає (Сл. Гр.); Часто з коріння і стовбура.. заготовляють полози для саней, роблять кліщі для хомутів (Стол.-буд. справа, 1957, 9). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 186.