Значение слова "ФАХ" найдено в 28 источниках

ФАХ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ФАХ, у, ч.

1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія.

А Краньцовська? Вона навіть не знала добре, до якого фаху лагодиться Славко (Л. Мартович);

Кобзарі пишалися своїм фахом (З. Тулуб);

– Ви така ще молода і вже лікар, – вголос подумала Маргіт і вперше за всю дорогу всміхнулася. – Який хороший ви маєте фах: рятувати людей! (О. Гончар);

* У порівн. Сапер тримає смерть в руках І з нею розмовляє, Мов то його одвічний фах (Л. Первомайський);

// Будь-який вид занять, що є основним засобом до існування.

Був батько й писарем, і діти учив по селах. Шахтарем на рудні був, зазнав на світі багато фахів (В. Сосюра);

Стоять вони удвох коло отари в степу – .. один з ґирлиґою, жезлом пастуха, що засвідчує приналежність до найдавнішого фаху людського, а другий з емблемою у вигляді крил на кашкеті (О. Гончар).

2. Основна кваліфікація, спеціальність.

Секретар райкому за фахом агроном (І. Волошин);

Катря вибрала собі на майбутнє фах інженера-електрика (Н. Рибак);

Брався [Грибовський] робити все, нічого не вміючи, не маючи жодного людського фаху (О. Довженко);

// перен., розм. Справа, заняття, в якому хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист.

Він так уподобав фах розвідника і так досконало вивчив свою справу, що міг пробратися до самої стоянки ворога (С. Скляренко).

найдено в "Словнику української мови в 11 томах"

ФАХ, у, ч. 1. Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. А Краньцовська? Вона навіть не знала добре, до якого фаху лагодиться Славко (Март., Тв., 1954, 332); Кобзарі пишалися своїм фахом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 343); — Ви така ще молода і вже лікар, — вголос подумала Маргіт і вперше за всю дорогу всміхнулася. — Який хороший ви маєте фах: рятувати людей! (Гончар, Новели, 1954, 53); *У порівн. Сапер тримає смерть в руках І з нею розмовляє, Мов то його одвічний фах (Перв., І, 1958, 389); // Будь-який вид занять, що є основним засобом до існування. Був батько й писарем, і діти учив по селах. Шахтарем на рудні був, зазнав на світі багато фахів (Сос., II, 1958, 365); Стоять вони удвох коло отари в степу — .. один з гирлигою, жезлом пастуха, що засвідчує приналежність до найдавнішого фаху людського, а другий з емблемою у вигляді крил на кашкеті (Гончар, Тронка, 1963, 5). 2. Основна кваліфікація, спеціальність. Секретар райкому за фахом агроном (Вол., Сади.., 1950, 162); Катря вибрала собі на майбутнє фах інженера-електрика (Рибак, Час.., 1960, 454); Брався [Грибовський] робити все, нічого не вміючи, не маючи жодного людського фаху (Довж., І, 1958, 293); // перен., розм. Справа, заняття, в якому хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист. Він так уподобав фах розвідника і так досконало вивчив свою справу, що міг пробратися до самої стоянки ворога (Скл., Орл. крила, 1948, 31). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 570.

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ФАХ (рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань та навичок і є джерелом існування людини), СПЕЦІА́ЛЬНІСТЬ, ПРОФЕ́СІЯ, РЕМЕСЛО́ розм. (перев. у кустарному виробництві); КВАЛІФІКА́ЦІЯ (певний рівень, набутий спеціальною підготовкою). Лагунський уважно слухав жінку-інженера. В її словах він почував таке щире, таке свідоме захоплення фахом (Г. Коцюба); Килина від Насті довідалась, що та наступного року вже закінчує свій політехнічний, що роботи за її спеціальністю вистачить (Є. Гуцало); За професією я кінорежисер (О. Довженко); Луговий був веселим, компанійським чоловіком. Знав досконало морське ремесло, працював легко, з приємністю (Ю. Бедзик); — По-перше, ти одержуєш чудову кваліфікацію. По-друге, ти зможеш далі вчитися (Д. Ткач).

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-у, ч.

1) Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія. || Будь-який вид занять, що є основним засобом до існування.

2) Основна кваліфікація, спеціальність. || перен., розм. Справа, заняття, в якому хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист.

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

імен. чол. роду1. вид заняття, трудової діяльності; професія2. основна кваліфікація, спеціальністьспециальность сущ. жен. рода

¤ працювати за фахом -- работать по специальности

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-у, ч. 1》 Вид заняття, трудової діяльності, що вимагає певної підготовки і є основним засобом до існування; професія.
|| Будь-який вид занять, що є основним засобом до існування.
2》 Основна кваліфікація, спеціальність.
|| перен. , розм. Справа, заняття, в якому хтось виявляє велике вміння, майстерність, хист.

найдено в "Українсько-китайському словнику"

【阳】 职业

◇ З фаху 按职业

За фахом 按职业

найдено в "Українсько-англійському словнику"

Speciality; profession; trade; амер. occupation

за фахом — by profession

найдено в "Українсько-польському словнику"

[fan]

ч.

fach, specjalność

найдено в "Орфоепічному словнику української мови"