НАЩОСЬ, НА ЩОСЬ

НАЩОСЬ – НА ЩОСЬ Нащось, присл. Навіщось. Люди нащось лили воду відрами в огонь, неначе гралися в якоїсь іграшки (І.Нечуй-Левицький); Дід подав йому руку, потрусив Трохимову і, подивившись нащось в лице йому, зітхнув і випустив її (В.Винниченко); Микола якийсь час дивиться на дошку, потім нащось починає закреслювати цифри перед літерами (Ю.Мушкетик). На щось, займ. з прийм. Пан неначе у тумані, боячись на щось напоротись, пройшов біля хліборобів, що вже розтікалися по двору (М.Стельмах); Знайшли гайку. – А що? – питав Трохим, ховаючи її до кишені, – і це пригодиться. На щось буде – вона ж залізна (А.М’ястківський); – Недобре тільки, що така ти насторожена, така напружена! Ніби чекаєш на щось (Вал. Шевчук).