ПОВОЛІ

ПОВІ́ЛЬНО, ПОВО́ЛІ, ЗВІ́ЛЬНА, НЕШВИ́ДКО, НЕСКО́РО, НЕСПІ́ШНО, НЕПОСПІ́ШЛИВО, НЕПОСПІ́ШНО, НЕКВАПЛИ́ВО, НЕКВА́ПНО, СПОКІ́ЙНО, ТИ́ХО, СТИ́ХА, РОЗТЯ́ГНУТО, МЛЯ́ВО, ПОМА́ЛУ, СПРОКВОЛА (СПРОКВО́ЛУ), ПОКВО́ЛОМ, ПО́ВА́ГОМ, З ПРОВОЛО́КОМ, ЗЛЕ́ГКА, ЗАГА́ЙНО, ПО-ЧЕРЕПА́ШОМУ розм., НЕКВА́ПОМ розм., ХОДО́Ю розм., СТУПО́Ю розм., ПОВО́ЛЕНЬКИ розм., ПОТИХЕ́НЬКУ (ПОТИХЕ́НЬКО) розм., ПОТИХЕ́НЬКУ-ПОМАЛЕ́НЬКУ розм., ПОМАЛЕ́НЬКУ (ПОМАНЕНЬКУ) розм., ПОМА́ЛУ-МА́ЛУ розм., ПОТРО́ХУ розм., ДЛЯ́ВО розм., ЛІНИ́ВО розм., ЛЕДА́ЧО розм., ПОСУВОМ розм., СПОВА́ГОМ розм., СПОКВО́ЛУ (СПОКВОЛЯ́) розм., СПРОВОЛО́КА розм., ЛЕ́ЛЬОМ-ПОЛЕ́ЛЬОМ діал.; АДА́ЖІО, АНДА́НТЕ (про темп виконання музичних творів). Хлопчаки заглядали В обличчя людини, Яка йшла у задумі Повільно До них (М. Нагнибіда); Вася.. поволі поверта голову до слухачів (В. Винниченко); Звільна пройшла вона по камері, супроводжувана захопленими поглядами подруг (Ю. Збанацький); Співучі протяжні тони проймали гаряче, душне повітря..: якось нешвидко, з протягом, навіть дляво та ліниво снувались вони в духоті (І. Нечуй-Левицький); Паліїха почала читать нескоро, протяжно (Д. Мордовець); Він неспішно, весь у полоні потривожених споминів, зняв з вогню казанок (А. Хорунжий); Біля багаття порядкував він. Робив усе неквапливо, вміло (Ю. Мушкетик); З другого поверху неквапно сходив чоловік з пухкою папкою в руці (Ю. Мартич); Чудово було тут, на Дніпрі. Широко, на кілька верстов, розметнувся він, спокійно плинучи під сонцем до моря (О. Гончар); Тихо плинула Воронеж-ріка (О. Довженко); "Чортове колесо" стиха, сонливо якось прокручується навколо осі (В. Яворівський); Інженер говорив довго і розтягнуто (В. Кучер); Ребро погано заживало, в грудях грали пищики, сила прибувала мляво (І. Багряний); Помалу їдь, а дальше заїдеш (прислів'я); Він спроквола знімає рушницю, ставить до стіни (М. Олійник); Тут саме Іустин із келії покволом вийде — у клобуці, у рясі (П. Тичина); Ведмідь біг, доки не втомився, і тоді пішов повагом (В. Гжицький); — Я? — сказав він вкінці з проволоком. — А ви відки до мене з тою просьбою приходите? (І. Франко); В легкім диму Висів вітряк і обертався злегка (В. Мисик); Андрій схилився над цеберкою біля мисника і вмивався довго, загайно (І. Стеценко); Поїзд рушив. Насилу-силу, і так увесь перегін потім плазував по-черепашому (А. Головко); Брайко повернувся з приймальні, неквапом пройшов на своє місце (П. Загребельний); Ухопив (Микола) за клямку і став поволеньки відчиняти двері (Лесь Мартович); Мина (Кармель) село Лани вже так потихеньку, начеб недужого віз (Марко Вовчок); Іди помаленьку, доженеш стареньку (прислів'я); Як час минувсь — і не змигнувсь — Лицяння — женихання... Тепер помалу-малу йде — Нема мого кохання! (переклад М. Лукаша); — А як тебе, малеча, крутити, потроху чи з вітром? — спитався, підводячись, Юрій (М. Стельмах); Хмарка ліниво повзе, купаючися в сонці (Г. Хоткевич); Двоє погоничів ледачо пленталися за валкою (О. Досвітній); Гості посувом наближались до столу і, мов незграбні, ласі комахи, обсідали стільці (Ірина Вільде); Антосьо сповагом подибав здовж селом до матері (А. Свидницький); (Фауст:) З бухт затишних Випливає гроно пишних, Величавих лебедів. Плинуть лагідно, спокволу (переклад М. Лукаша); А вранці, ввечері, вночі в завданий час довго й спроволока гудить заводський гудок (М. Хвильовий). — Пор. 1. пові́льний.

ПОСТУПО́ВО (без раптових змін, у певній послідовності, не відразу), ПЛА́ВНО, ПОТРО́ХУ (ПОТРО́ХИ), ПОТРО́ШКУ (ПОТРО́ШКИ), СТИ́ХА, ПОТИХЕ́НЬКУ (ПОТИХЕ́НЬКО), ПОВО́ЛІ, ЗВІ́ЛЬНА, ПОМА́ЛУ, ПОМАЛЕ́НЬКУ (ПОМАНЕ́НЬКУ), ПОТИХЕ́НЬКУ-ПОМАЛЕ́НЬКУ розм., ПОМА́ЛУ-МА́ЛУ розм., МА́ЛО-ПОМА́ЛУ розм., ПОТРО́ШЕЧКУ (ПОТРО́ШЕЧКИ) розм., ПОТРО́ХУ-ТРО́ХУ (ТРО́ХИ-ПОТРО́ХУ) розм., СПРОКВОЛА́ (СПРОКВО́ЛУ) розм.; М'Я́КО (поступово переходячи з однієї якості, ознаки в іншу). Він намалював річки Кара-Бутак та Іргиз з одноіменними фортами і відчував, що до нього поступово повертається і чітка твердість ліній, і почуття колориту (З. Тулуб); За кілька годин можна побачити, як, плавно піднімаючись, на берег накочується припливна хвиля (з журналу); Туман потроху розвіявся (С. Журахович); Пестую його, годую кашкою; стало воно потрошку та потрошку одужувать, піднялось на ноги і забелькотіло: "Тату, бозя" (О. Стороженко); Не стануть щасливі вглядатись до лиха, Що в могилу жене нерозумного стиха (Я. Щоголів); Потихеньку, помаленьку, то позиченим хлібцем, то влесливим слівцем мудренький Кирюха і згрібав у велику купу маленькі клаптики земельні ближніх своїх (О. Ковінька); Поволі пустота в душі змінилася на радісне очікування (П. Загребельний); Звільна, смертельно трудно заживлялося у Великій Глуші життя (М. Олійник); Забувається помалу все минуле, — сон немов... (І. Гончаренко); Тихович бігає по хаті в нервовому роздратуванні.. Але помалу-малу думки його приймають інший напрям (М. Коцюбинський); Мало-помалу вони розговорилися, і Бачура дізнався у хлопця про деякі подробиці його дитинства (М. Чабанівський); Трохи-потроху та й зробився таким славним, що всі бандити боялися його, як огню (збірник "Легенди та перекази"); — Треба до нього обережненько, спроквола (П. Колесник); За вікнами палати м'яко лягав присмерк (О. Донченко). — Пор. 1. поступо́вий.

Бавно, витяжно, витягом, в'яло, гайно, забарливо, забарно, загайно, звільна, злегенька, злегесеньки, кеді-некеді, ледве-ледве, лєлє-полєлє (дуже повільно), лєльом-полєльом, ліниво, лінькувато, млявко, млявкувато, мляво, невпоспіх, неквап, неквапливо, неквапно, неквапом, неметушливо, непоквапливо, непоквапно, непомітно, непоспіхом, непоспішливо, непоспішно, несквапливо, неспірно, неспіхом, неспішка, неспішки, неспішно, неспоро, несуєтно, нехапливо, нешвидко, переваги-ваги, плавно, повагом, поважки, поважно, повільненько, повільніше, повільно, поволеньки, поволі-волі, поквільно, покволо, покволом, полегенечки, полегенько, полегеньку, полегом, полегоньки, полегоцьки, помаленьку, помалесеньку, помали, помалу, помалу-малу, помалюсіньки, помалюсіньку, помальше, проплавом, поступово, поступцем, посувом, потихенечки, потихенько, потихеньку, потихеньку-помаленьку, потихесенько, потихесеньку, потихесечку, потихусенько, потихусеньку, потихусінько, потихусіньку, потиху, потиху-тиху, по-черепашачи, по-черепашачому, по-черепашому, прокволисто, прокволо, прокволом, протягло, протяжливо, протяжно, протягом, розвалькувато (іти), розвальцем, скволу, спідтиха-тиха, сповага, сповагом, сповагу, споквола, спокволу, спокволя, спокійненько, спокійнісінько, спокійно, спроволока, спроквола і спрокволу, тихенько, тихесечко, тихо, тихоплинно, тихо-помалу, трюхачка, тюпки (про коней), тюпцем, уповільнено, холодком

Фразеологічні синоніми: без поквапу; без поспіху; без спіху; без спішки; без стрибків; без форсажу; дрібненькою (дрібною) ходою; крок за кроком; міліметр за міліметром; не кваплячись; не поспішаючи; не спішачи; не хапаючись; повільним кроком; повільною ступою; повільною ходою; п'ядь за п'яддю; сантиметр за сантиметром; черепашачою ходою; черепашачим кроком; черепашим ходом

Про повільних: спить на ходу; як неживий; як рак; як слимак; як черепаха; йде, як з каменя; нога за ногою

Приповідки: Дибає, як муха в сметані. Волочиться, як голодне літо. Ходить, наче три дні хліба не їв

(дуже мляво, без бажання – перев. з сл, працювати, вчитися і т. ін.) як мокре горить; як (наче, неначе) три дні не їв (не їла); (з сл. іти, рухатися, посуватися і т. ін.) крок за кроком; як черепаха.

Власне, кожен з них [Матьоха і Пузирьов] не вартий був і чверті зарплатні, бо працювали вони, як мокре горить, а вільний від роботи час витрачали на якісь комбінації (Тельнюк, Білий камінь, 1984, с. 167); Настуся вчилась дома поволі, не хапаючись, вчилась, як мокре горить; вчилась, коли сама хотіла (Нечуй-Левицький, 7, 1966, с. 296); – А чого ти, молодице, насилу соваєш руками? – крикнув на Василину постригач, – ти робиш, неначе три дні не їла (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 224); Дно було нерівне, і вони мусили посуватися обережно, крок за кроком (Гончар, Новели, 1954, с. 60); Хоч би швидкості були, я б зманеврував, а то йдеш, як черепаха (Яновський, 1, 1954, с. 54).

ПОВОЛІ – ПО ВОЛІ

Поволі, присл. Не поспішаючи, повільно; поступово. Місяць з-за гаю випливав поволі (О.Афанасьєв-Чужбинський); Там, де грали бурі, хмари, Розлилися дзвони-чари І поволі щастя йде (Г.Чупринка); Вікно поволі гасло (М.Коцюбинський); Поволі гнів спадав (Н.Рибак).

По волі, ім. з прийм. – Нема в мене про вас грошей! – одказує брат. – "Давай-бо по волі, а то візьмемо силоміць", – грозять вони (Марко Вовчок); – Не загинув єси у неволі, Не загинеш і з нами, козаками, по волі (дума); Мене по волі і неволі носило всюди (Т.Шевченко); – Чи по волі, чи по неволі? – Добрі молодці все по волі ходять! (А. Кащенко); Час, моя пісне, по волі буяти (Леся Українка); – Не підеш по волі – поведуть по неволі... Заберіть його!.. (О.Соколовський).

ПОВО́ЛІ, присл.

1. Не швидко, не поспішаючи.

Кінь, однак, не квапився і, видно, звик уже до штурханців і батогів, волік поволі підірвані ноги по нерівній дорозі (Н. Кобринська);

Вікторія поволі повертає голову і бачить дівчину (А. Хижняк).

2. Поступово, з часом, не відразу.

Здоров'я повертало до Остапа поволі, сили прибували по краплині (М. Коцюбинський);

На сході почала виступати м'яка смуга світанку. Поволі вона розповзлася по небі синюватим серпанком (Олесь Досвітній).

[powoli]

присл.

powoli, wolno

Не дай, Боже, поволи на біду сходи[ти].

Прохання до Бога, щоб запобігти біді.

【副】

1) 慢慢腾腾地, 不慌不忙地

2) 逐步地, 一点一点地

пр.

little by little, bit by bit, gradually

Пово́лі, присл.

Langsomt, sakte

Спакваля

Langsomt

Sakta