АЇ́Л, у, ч.
1. іст. У киргизів та алтайців у минулому – селище кочівників, звичайно населене членами однієї родини.
Тихий алтайський аїл, розкиданий по широкій долині, спав міцним сном (В. Гжицький).
2. іст. У монгольських народів – кочова сімейна група.
В армії Чингіcхана тисячі підрозділялися на сотні, які, у свою чергу, складалися з десятків (кочових груп – аїлів, які виставляли по 10 воїнів) (з наук.-попул. літ.).
3. У Киргизстані – сільська адміністративно-територіальна одиниця.
У міста, селища та аїли Киргизії прийшло радісне свято (з газ.).
-а, ч.
У киргизів і алтайців – селище кочового типу, що складається з однієї або декількох юрт.