ЗАНЮТО́ВАНИЙ, а, е, заст.
Дієпр. пас. до занютува́ти.
Марко сидів під дикою грушею, прив'язаний до стовбура волосяним арканом, із занютованими в колодку ногами (Ю. Мушкетик);
// занюто́вано, безос. пред.
Та не крути, нічого не буде: бачиш, тут не гайка, а занютовано (Сл. Б. Грінченка).