ПЕРЕПО́НА (те, що перешкоджає рухові, перекриває доступ до когось, чогось, роз'єднує), ПЕРЕШКО́ДА, ЗАВА́ДА, ЗАГА́ТА, ПЕРЕ́ЧІПКА розм., ПЕРЕГОРО́ДКА рідше, ПЕРЕГОРО́ДА рідше, ПЕРЕПО́Н рідше, ПРИПІ́Н рідше, ЗАПО́НА діал., ЗАПИ́НА діал. Сухим вітрам могутні перепони — зелені встануть смуги лісові (П. Дорошко); Наскочила (Соломія) на чимале довгасте озерце.. Вона мусила вернутись трохи назад, щоб обійти перешкоду (М. Коцюбинський); Кілька-то разів бідний кінь, у шаленім бігу перескакуючи рови, плоти та інші завади, зломить ногу..! (І. Франко); Замуруй ворота — дівка й через загату проведе тата (прислів'я); Вони так і розлучилися б сьогодні, лишивши в своїх серцях почуття гіркого жалю, якби не було цієї ночі, що потрощила всі перегородки (П. Колесник); Нема стіни, перегород між нами. Не знає стін, перегород любов! (І. Франко); Йде скотина — нема перепону — через грядки так і чеше (Панас Мирний); Він не раз чує ті чудові казочки про Йвана Івановича, руського царевича, що в заворожених царствах скитався, нігде припону ні в чім не знаючи (Панас Мирний); На плотах тих лісоруби мчать стихії напролом.. Доведуть вони — так буде, крізь запон скелясту рать. І той ліс на новобуди поїзди швидкі помчать (В. Сосюра); Дніпро, як кажуть, татаринові не запина (О. Стороженко).
-у, ч., розм.
Перепона.
ПЕРЕПО́Н, у, ч.:.
див. перешкода