АЛА́РМОВИЙ, АЛЯ́РМОВИЙ, а, е, заст.
Тривожний.
– Тате [тату], чуєш? – промовив Дувідко. – Дзвінок із ями. Ну, що ж у тім дивного? – Алярмовий дзвінок! (І. Франко);
Одного такого алармового дня, коли ми цілісінький день просиділи по хатах, під вечір прийшов наглий наказ: спакувати все, виїжджаємо (з мемуарної літ.).