МОКРЯ́К

МОКРЯ́К, а, ч. 1. діал. Мокре, болотисте місце. Ми все держалися придністрянських сторін, мокряків та очеретів (Фр., І, 1955, 69). 2. Сирі дрова. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 783.