ЛЕҐЕЙДА́, и́, ч. і ж., зах., лайл.
Неповоротка, вайлувата людина, недотепа.
– Розсудливий батько і сам би сього догадався, що дітям уже пора до школи, а такий леґейда, як ти, може потішитися несподіванкою (І. Франко);
– Де ти, леґейдо, волочився на моє лихо? (П. Козланюк).