СЛІПИ́Й (про людину, тварину або очі — який не бачить через пошкодження зору), НЕЗРЯ́ЧИЙ, НЕВИДЮ́ЧИЙ (НЕВИДЮ́ЩИЙ), ТЕ́МНИЙ (про людину); СЛІПОНАРО́ДЖЕНИЙ, СЛІПОРО́ДИЙ розм., СЛІПОРО́ДНИЙ розм., СЛІПОРОЖДЕ́ННИЙ заст., книжн. (про людину, тварину — який не бачить від народження); ПІДСЛІ́ПУВАТИЙ, ПІДСЛІ́ПИЙ рідше (який майже не бачить). Щодалі все більше людей прибувало.. Сліпого співця вислухати (Леся Українка); Він бачив те, Остап незрячий, Що зрячий оспівав Тарас (М. Рильський); Дівчинка дивилась на мене своїми незрячими очима (С. Журахович); Видюче її око заіскрилося радістю, невидюче почало блимати (Панас Мирний); І кобзареві невидющі очі Світились гнівом (Я. Шпорта); Отець Іван уже дуже старий і темний років із дев'ять.. Дознався був владика, що сліпий старець чинить у Божому домі одправу, — і заборонив (Марко Вовчок); Дарма й сонцеві, що в глухих нетрях землі риється якесь сліпороде звіря (Панас Мирний); — Біднії, сліпорожденнії ви діти! — сказав їм крізь сльози Шрам. — Нехай Господь замилується над вашою темнотою! (П. Куліш).
СЛІПИ́Й ім. (той, хто не бачить через пошкодження зору), СЛІПЕ́ЦЬ, СЛІПА́К, НЕЗРЯ́ЧИЙ, НЕВИДЮ́ЧИЙ (НЕВИДЮ́ЩИЙ), СЛІПОТА́ збірн. розм. (сліпі люди); СЛІПОНАРО́ДЖЕНИЙ, СЛІПОРО́ДИЙ розм., СЛІПОРО́ДНИЙ розм., СЛІПОРІ́Д розм., СЛІПОРОЖДЕ́ННИЙ заст., книжн. (який не бачить від народження); ПІДСЛІ́ПА діал. (той, хто майже не бачить). Вона тихо пішла в хату, за матір'ю, наче сліпий за поводатарем (І. Нечуй-Левицький); — Чи чуєш, як співає жайвір? — спитав сліпець у дівчини (О. Донченко); На землю правда прилетить Хоч на годиночку спочить, Незрячі прозрять, а кривиє, Мов сарна з гаю помайнуть (Т. Шевченко); (Павло:) Я вмію і невидющим прикинутись, як треба буде (М. Кропивницький); — Я тільки махнув рукою: горбатого могила виправить! сліпородний — ніколи не побаче світа!.. (Панас Мирний); Другою купою посідали наші старці та убогі, а між ними все більше сліпі та сліпорожденні, — сі тобі вичитують та голосять (Д. Мордовець).
НЕЗРЯ́ЧИЙ, а, е.
1. Позбавлений здатності бачити; сліпий, невидючий, невидющий.
[Передерій (намацуючи ціпком дорогу, йде праворуч):] О, доле, доле! Для чого ж мені Незрячому ти серце розпалила?.. (І. Кочерга);
Дід підвів незрячі очі, пожував губами і вдарив по струнах (З. Тулуб);
Провідниця посадила незрячу жінку біля вікна (з газ.);
// Який свідчить про те, що хтось не бачить.
Сидів [Іван] і поглядом своїм незрячим упирався в курний шлях (П. Колесник);
// у знач. ім. незря́чий, чого, ч.; незря́ча, чої, ж. Сліпа людина; сліпець.
– А ти, дівчино, посидь краще коло незрячого... (Ю. Яновський).
2. перен. Який не розуміє, не помічає того, що відбувається.
Горе з вами, Раби незрячії! Кого? Кого благаєте, благії, Раби незрячії, сліпії! Чи ж кат помилує кого? (Т. Шевченко);
Життя гуде навкруг, як дзвін, серця людські гарячі живуть, хвилюються, а він якийсь глухий, незрячий... (М. Шеремет).
-а, -е.
1) Позбавлений здатності бачити; сліпий. || Який свідчить про те, що хтось не бачить. || у знач. ім. незрячий, чого. ч.; незряча, -чої, ж. Сліпа людина.
2) перен. Який не розуміє, не помічає того, що відбувається.
Школа для незрячих.
ciego, sin vista
незрячий человек — ciego m
Przymiotnik
незрячий
niewidomy
ślepy
[nezrjaczyj]
прикм.
ślepy, ociemniały
aveugle
див. сліпий
【形】 失明的, 盲的
Blind, synshandicappet, synshæmmet
Незря́чий, -ча, -че
Blind, synshemmet
Blind, synskadad
Sightless, blind