ПОГРО́ЗА, и, ж.
1. перев. мн. Обіцянка заподіяти яке-небудь зло, прикрість, неприємність; грізьба, грозьба.
Він метав, мов скелями, якимись незрозумілими .. словами, не то закляттями, не то погрозами (Г. Хоткевич);
Всі слали ворогу погрози, стискались кулаки на гнів... (В. Сосюра);
// Залякування.
О ні! й погрозами мене Не застрашать меккани [жителі Мекки]: Я й досі їм не покоривсь, Хоч на ногах кайдани (А. Кримський).
2. рідко. Можливість або неминучість виникнення, настання чогось небезпечного, прикрого для кого-, чого-небудь.
[Неофіт-раб:] Може, “терпеливість і покора” давно б полинули з землі на безвість, якби мара прибитих на хрестах кривавих розбишак нас не лякала погрозою даремного сконання (Леся Українка);
[Аделя:] Навіть погроза смерті не примусить мене назвати його ім'я! (Є. Кротевич);
// Те, що може заподіяти зло, прикрість, неприємність.
– В наших серйозних взаєминах з його [лікаревою] дружиною я ще недосить розібрався й, у всякому разі – ще не бачу погрози ні моєму моральному реноме, ані лікаревій честі... (Іван Ле).
ПОГРО́ЗА (обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність), ГРІЗЬБА́ (ГРОЗЬБА́), ЗАГРО́ЗА, ПОХВАЛЯ́ННЯ, ПОХВАЛЬБА́ розм., НАХВАЛЯ́ННЯ розм., НАХВА́ЛКА розм., ПО́ХВАЛКА заст., СВА́РКА діал. І ніякими умовляннями тут не умовиш, ніякими погрозами не пригрозиш (О. Гончар); Ні розвага, ні просьба, ні грізьба — ніщо не помагало. Замфір все лежав під кущем (М. Коцюбинський); — Буває такий (чоловік), що нічим його не візьмеш, ні грозьбою, ні просьбою (В. Винниченко); Не побоялася вона написати Орлову, добиваючись помилування або принаймні дозволу йому малювати, за що одержала сувору відповідь з прямою загрозою судом та арештом (З. Тулуб); — Зачувши панські похваляння, ти, Михайлику,.. візьмеш доброго дрюка, покличеш на поміч добрих сусідів... (О. Ільченко); Впевненість, що вороги святого хреста будуть вщент розбиті, значно похитнулася. Самовдоволена похвальба змінилася страхом за наслідки війни (В. Канівець); Оля гадала, що він уже й забув про своє нахваляння розповісти її батькам, як вона тонула (Л. Юхвід); Гандзючиха не прислухалася до Смолярчукових нахвалок (Г. Косинка); Що ж то сталось отам Лютим їх ворогам, Де їх похвалки злії навіки? (І. Манжура); Не дай же, Боже, справдиться його сварка: з двору тебе, як дохлу собаку, викину (Панас Мирний).
Найбільші гавкачі — то найменші кусачі.
Про собак. Люди, що багато грозять, найменше шкоди творять.
Не всі ті кусають, що зуби виставляють.
Про собак. І люди, які багато сварять, не шкодять багато.
Не всі ті б'ють, що в кулак плюють. '
Плювати в кулак, ще не є ознакою, що буде бити. Звичайно плюють в кулак, як беруться до тяжкої праці, або бійки.
Хто грозить, той перестерігає.
Щоб бути приготованим до оборони.
-и, ж.
1) Обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність. || Залякування.
2) рідко. Можливість або неминучість виникнення, настання чогось небезпечного, прикрого для кого-, чого-небудь. || Те, що може заподіяти зло, неприємність.
Threat, menace; (карами небесними) commination
пусті (даремні) погрози — empty threats
[pohroza]
ж.
groźba
【阴】 威胁, 吓唬
Грозьба
пагроза
Погро́за, -зи; погро́зи, погро́з
Загроза, заляк
Trussel
Trussel
Hot