ПОНАМІНЮВАТИ

ПОНАМІ́НЮВАТИ, юю, юєш, док., чого.

Наміняти багато чогось.

Щетинник усячини понамінює: і полотна, і щетини, і яєць (Сл. Б. Грінченка);

Зависливо дивиться [Іцик] на ножики, перстені [персні] та скиндячки, що понамінювали інші [діти] (І. Франко);

[Лизя:] Та я тільки приміряла, а ви вже й на крик. [Гиря:] Ну годі, не сердься! Бач, усього понамінював тобі (М. Куліш).