ПРИТОМЛЯТИСЯ

СТОМИ́ТИСЯ (зазнати втоми), УТОМИ́ТИСЯ (ВТОМИ́ТИСЯ), НАТОМИ́ТИСЯ, ЗМУ́ЧИТИСЯ, ЗМОРИ́ТИСЯ, ЗАМОРИ́ТИСЯ розм., УМОРИ́ТИСЯ (ВМОРИ́ТИСЯ) розм., НАМОРИ́ТИСЯ розм., ВИ́МОРИТИСЯ розм., ЗАТОМИ́ТИСЯ розм.; ЗАТЯГА́ТИСЯ розм.; ПРИТОМИ́ТИСЯ, ПРИМОРИ́ТИСЯ (не зовсім); ПОТОМИ́ТИСЯ (про всіх або багатьох); ПІДТОПТА́ТИСЯ розм., ПІДТУ́ПАТИСЯ розм. (від тривалого ходіння); НАТРУДИ́ТИСЯ розм., НАМОРДУВА́ТИСЯ підсил. розм. (стомитися працюючи, щось роблячи), НАМОТА́ТИСЯ розм. (стомитися, багато ходячи, їздячи); НАТЯГА́ТИСЯ розм. (стомитися, багато носячи, тягаючи щось); ПІДБИ́ТИСЯ (стомитися, довго ідучи, або від тривалої їзди в сідлі тощо); ПРИСТА́ТИ (перев. довго ідучи — зовсім стомитися); РОЗТРУСИ́ТИСЯ розм. (стомитися від дорожньої тряски); ПРОМАНІ́ЖИТИСЯ розм. (змучитися від довгого чекання). — Недок.: сто́млюватися, томи́тися, уто́млюватися (вто́млюватися), нато́млюватися, зму́чуватися, змо́рюватися, замо́рюватися, умо́рюватися (вмо́рюватися), вимо́рюватися, затомля́тися, притомля́тися, натру́джуватися, підбива́тися, пристава́ти. Нехай же не стомлюються ваші руки, не туманиться зір і буде ясним розум (В. Логвиненко); Я був молодий, здоровий і міг працювати не втомлюючись (О. Довженко); Гурт мисливський зголоднілий Весь підбився, натомився (Леся Українка); Пішли вони, ідуть степом, Тяженько зморились... (С. Руданський); Аби було хоч трохи вільного часу, аби людина не заморювалася до перевтоми (М. Коцюбинський); Наморивсь і намучився я в чужині (М. Стельмах); Тяжко притомились. Давно вже ходимо й спочину не маємо (Д. Мордовець); — Я натрудився за день — дайте мені хоч раз у тиждень доспати (С. Васильченко); — З дороги, либонь, натомився товариш Заруба, та й ви, Миколо Івановичу, вже встигли намотатися по району (В. Кучер); Жорка гнав, мов на пожежу, та пристали коні (А. Дімаров); (Петро:) Позавчора залізницею додому приїхав, і вчора цілий день спочивав, бо зовсім у вагоні розтрусився (В. Самійленко). — Пор. висна́жуватися, перевтоми́тися.

ПРИТОМЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИТОМИ́ТИСЯ, томлю́ся, то́мишся; мн. прито́мляться; док.

Відчувати втому (перев. невелику); утомлюватися.

[Олекса:] Правда, трохи притомився був, та як ізнов увійшов у свою хату, то зразу і поздоровшав (С. Васильченко);

Дівчина з червоними руками, хоч і притомилась, але вдоволено посміхалась (П. Панч);

Дорога душна, довга, дівчата спочатку співали, тоді понурилися. Оленка притомилася (К. Гордієнко).

недок. притомлятися, док. притомитися

розм. to get tired (fatigued), to tire (to weary, to fatigue) oneself