СУРМАЧІ́В, че́ва, че́ве.
Прикм. до сурма́ч; належний сурмачеві.
Дитячі вигуки, регіт молоді.., верескливий галас кларнета – зливаються в якусь чудну, але гармонійну мішму, над котрою усе ж таки домінує сурмачеве “туру-туру... та!..”, що здіймається над майданом (М. Коцюбинський).
-чева, -чеве.
Прикм. до сурмач. || Належний сурмачеві.