КОЗА́К, а́, ч.
1. В Україні XV–XVIII ст. – вільна людина перев. із селян або міської бідноти, що осіла на південних землях України й брала участь у боротьбі проти загарбників; нащадок такої людини.
У мою хатину Прийшли [сотники, отамани й гетьмани], сіли коло мене І про Україну Розмовляють, розказують, Як Січ будовали [будували], Як козаки на байдаках Пороги минали (Т. Шевченко);
Жив у нас у селі козак Хмара (Марко Вовчок);
Бачу на плесі багато гостроносих чайок, біля них метушаться козаки (О. Бердник);
1492 роком датується перша згадка про дії козаків-християн, які в гирлі Дніпра, під фортецею Тягинь, напали на турецьке судно (з наук. літ.);
Зрада батьківщини ганебна, а ганьба для козака була страшніша за катування й смерть (з навч. літ.);
// У XX–XXI ст. – учасник українських козацьких військових та напіввійськових формувань.
Повернувся він на батьківщину навесні 1918 року вже не полоненим, а .. як козак “Синьої дивізії”, сформованої в Німеччині з полонених солдатів-українців (Б. Антоненко-Давидович);.
2. У Росії XVI–XVIII ст. – вільна людина з феодально залежних селян або міської бідноти, що втекла на окраїни держави (Дон, Яїк і т. ін.).
Російські збіглі селяни й холопи, що оселились на Дону, теж стали називати себе козаками (з навч. літ.).
3. У Росії з XVIII ст. – представник військового стану, уродженець військових областей (Кубанської, Оренбурзької, Війська Донського та ін.), який був зобов'язаний служити в армії за пільгове користування землею; нащадок такої людини.
У Харкові .. написав [Я. Г. Кухаренко] драму “Чорноморський побит”, в котрій зобразив життя та звичаї кубанських козаків межи 1794–1796 роками (М. Коцюбинський);
Комбат Петров, донський козак і весельчак, і його комісар .. загинули в самій гущавині бою (О. Довженко);
// Військовослужбовець кавалерійської частини, укомплектованої з таких представників.
Чи козаки гналися за ними, чи самі отакий переполох зчинили (А. Головко);
Крім свого ранця і ранця свого офіцера, який не здався в полон, а втік, він мав ще п'ять ручних валізок різної форми, дві ковдри й подушку .. Скаржився, що козаки вкрали в нього дві валізи (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
4. Парубок, юнак взагалі.
– В тебе, козаче, такі дивні карі очі, яких я ще зроду не бачила (І. Нечуй-Левицький);
– Хлопці, козаки мої, в четвертій вже школі бурсакують (О. Гончар);
– Жінкам подобаються красиві, ділові... Отже, роби висновки, козаче! (Г. Усач);
// Молодецький, ставний парубок.
Семен осміхнувся до себе. – Чим не козак? – сказав він голосно (М. Коцюбинський);
– А повернись-но, синку! Козак хоч куди! (А. Головко).
5. розм. Відважний, завзятий, хоробрий чоловік.
Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший од всіх бурлак (І. Котляревський);
Не той козак, що вік проживає та й на лавці помирає, а той козак, що з ворогом в чистім полі слави здобуває... (Я. Качура);
– Я тримаюсь... – уже не чуючи пальців, насилу вичавлює хлопчак. – Ти ж у мене козак! – підбадьорює його і голосом, і очима Стах Артеменко (М. Стельмах).
6. Те саме, що козачо́к¹ 3.
Я під тренькіт домашньої музики витанцьовувала козака, метелиці... (Г. Хоткевич);
Хороводи, метелиці, гопаки, козаки, коломийки, гуцулки разом з новими танцями складають основу хореографічного мистецтва і в наш час (з наук. літ.);
Козак танцюють на Гуцульщині жінки і чоловіки (з наук. літ.).
(1) Ви́борні козаки́, іст. – привілейована група українського козацтва XVIII ст., до складу якої згідно з указом гетьманського уряду належала заможна верхівка.
Військо стояло постоєм по містах і селах, по кілька солдатів у хаті, ще недавно дозволялося ставити постоєм москалів тільки до підсусідків, тепер же від постою не звільнялися й виборні козаки (Ю. Мушкетик);
(2) Виписні́ козаки́, іст. – козаки, вилучені за рішенням уряду Речі Посполитої з козацьких реєстрів.
Виписні козаки не визнали Куруківської угоди і почали боротьбу проти її здійснення (з наук. літ.);
(3) Ві́льний коза́к:
а) парубок, неодружений чоловік.
Розказує було мені [матуся], прядучи, казки, як наші батьки вільними козаками по Дніпрі жили (Марко Вовчок);
Григорій майже з презирством дивиться на кожну дівчину. Він уважає себе вільним козаком (М. Стельмах);
б) (іст.) учасник Вільного козацтва (див. коза́цтво).
Гайдамаків залишилось щось більше сотні чоловіків. В надії сполучитись з вільними козаками околишніх сіл, вони прямували на велике село Мартинівку, де був збірний пункт вільного козацтва (В. Підмогильний);
(4) Городові́ козаки́, іст. – козаки, що жили по селах і містах України (крім Запорізької Січі).
Тільки покірливі [козаки] та ті, що мали жінок і домівки, жили “на волості”, здебільшого в Черкасах і Каневі,.. ті ж, які не мали дружин або не хотіли коритися владі на місцях, мешкали на Низу. Через те перших козаків називали городовими, а других – низовими (А. Кащенко);
(5) Запоро́зькі (запорі́зькі) козаки́, іст. – те саме, що запоро́жці.
Важливу роль у захисті свого краю від руйнівних наскоків турків і татар, у стриманні завойовницьких намірів відіграли запорізькі козаки (з наук.-попул. літ.);
(6) Реєстро́ві козаки́, іст. – козаки, що в XVI – першій половині XVII ст. перебували на службі в польського короля.
Полки поповнювані були обраними з куренів молодими козаками, записаними в реєстр військовий до визначеного на вислугу реченця, і тому названі вони реєстровими козаками (із журн.);
(7) Черво́ні козаки́, іст. – воїни Червоного козацтва України.
В минулому році хлопчак хотів був утекти до червоних козаків, так не взяли його – не доріс до коня й шаблі (М. Стельмах).
◇ Ви́скочити як го́лий (коза́к, Кузьма́) з ма́ку див. виска́кувати.