ФУНКЦІОНАЛІЗМ
I
напрямок в етнології, який виник в опозиції до еволюціонізму в 20-х XX cт.; прагнув до пояснення культурних фактів через з'ясування функції, яку вони виконують у системі культури певного суспільства; гол. представники: Б. Маліновський, А. Редкліфф-Браун, сучасні дослідження англо-амер. авторів.
II
напрям у сучасній архітектурі, урбаністиці, прикладному мистецтві (розвиток з кінця XIX ст., розквіт після I Світової війни); гол. принципом ф. є визнання вищості функції, якій підпорядковані всі технічні та естетичні елементи.
ФУНКЦІОНАЛІ́ЗМ, у, ч.
Напрям в архітектурі 10–20-х рр. XX ст., для якого характерне підпорядкування архітектурних форм їхньому практичному призначенню (функції) і нехтування національною своєрідністю.
Що ж це таке – конструктивізм, або, як іноді в нас його називають, функціоналізм? Відповідь дає сама назва. Основою будь-якої споруди є її функція, її конструкція (з наук.-попул. літ.).
-у, ч.
1) філос. Один із компонентів системного підходу, суть якого полягає у виявленні функцій окремих елементів і підрозділів певного соціального утворення.
2) Напрям в архітектурі 10-20-х рр. 20 ст., для якого характерне підпорядкування архітектурних форм їхньому практичному призначенню.
2》 Напрям в архітектурі 10-20-х рр. 20 ст., для якого характерне підпорядкування архітектурних форм їхньому практичному призначенню.
[funkcjonalizm]
ч.
funkcjonalizm