МОКРО́ТА

МОКРО́ТА, и, ж. Те саме, що мокроти́ння. Зробив мені він [лікар] уже і аналіз мокроти (Л. Укр., V, 1956, 389); У слині, мокроті, сиворотці крові.. та інших рідинах і виділеннях організму зустрічається "розчинювач" мікробів (Наука.., З, 1962, 7). МОКРОТА́, и, ж., розм. Абстр. ім. до мо́крий 1, 2. Зі сходом сонця випогодилось. Запахло цвітом, мокротою (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 182). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 782.