РОДОНАЧА́ЛЬНИК (той, від якого бере початок якийсь рід), ПРЕ́ДОК, ПРАРО́ДИЧ, ПРАБА́ТЬКО, ПРАОТЕ́ЦЬ заст., уроч., ПРАРОДИ́ТЕЛЬ заст., уроч. З золотих рам на стінах дивились на його давні предки, князі Вишневецькі (І. Нечуй-Левицький); Тепер не знаю і не відаю, Де був я, за якою віддаллю, Та знаю, що мої прародичі Шуміли в цій темнавій обочі (Д. Павличко); Моїх синів враги прогнали, Ярмом все чисто опрягли, Невірні гнізда позвивали, Де наші праотці жили (П. Грабовський); Він був не на самоті з Богом — перед вечірнею, тобто перед відправою, котра, нагадуючи нам про гріхопадіння прародителів, кличе до спокутування гріхів (О. Ільченко).
ПРАРОДИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст., уроч.
Родоначальник.
Він [єпископ] був не на самоті з богом – перед вечірнею, тобто перед відправою, котра, нагадуючи нам про гріхопадіння прародителів, кличе до спокутування гріхів (О. Ільченко).
1) antecesor m, procreador m
2) мн. прародители (предки) antepasados m pl
Rzeczownik
прародитель m
praojciec m
protoplasta m
м.
aïeul m (pl aïeux)
baba (-), babu (-; ma-), jadi (-), mkale (wa-), mzee (wa-)
див. пращур
Прадзед
продак
• předek