УКО́Л, у, ч.
1. Втикання чого-небудь гострого, що подразнює, завдає болю або ранить.
Він знав: це його хлопці, меткий укол шаблі його оцінивши, так весело брязнули сміхом (П. Тичина);
Білозуб міцно потер рукою щоку, відчув легенькі уколи щетинок (В. Собко);
* У порівн. Раптом він кинувся на кріслі, мов від уколу (І. Франко).
2. перен. Слова, вчинок, що прикро вражають, ображають.
В серці я на все життя Болючий той укол поніс... (І. Франко);
Душевну глухоту не вилікуєш нікими операціями .. Хіба що якось допоможуть добрячі уколи критичним пером (з газ.).
3. Підшкірне, внутрішньом'язове і т. ін. впорскування лікувальних речовин; ін'єкція.
Лікарка забинтувала рану, зробила хворому укол (В. Гжицький);
Оля вже витирала місце для уколу ваткою, намоченою в спирті (Л. Первомайський).
Словарь личных имён.
Словарь русских личных имен.Н. А. Петровский.2011.
уко́л иго́лкой — iğne batırma, iğneleme
сде́лать уко́л кому-либо — birine bir iğne yapmak
сделать кому-либо укол - 给...打针; 给...注射
Rzeczownik
укол m
Potoczny ukłucie odczas. n
Potoczny nakłucie n
Przenośny docinek m
-у, ч.
1) Втикання чого-небудь гострого, що подразнює, завдає болю або ранить.
2) перен. Слова, вчинок, що прикро вражають, ображають.
3) Підшкірне, внутрішньом'язове і т. ін. впорскування лікувальних речовин; ін'єкція, заштрик.
2. piste
3. süst
4. süste
5. süstekoht
6. süstimine
7. süstimiskoht
8. torge
1) pinchazo m, punzada f, picadura f
2) мед. inyección f
м.
1) piqûre f
2) мед. injection f, piqûre f