НАСИЛУ

ЛЕ́ДВЕ (ЛЕ́ДВИ діал.) (ЛЕ́ДВІ діал.) (ЛЕ́ДВО діал.) присл. (з великими зусиллями), ЛЕДЬ, НАСИ́ЛУ, З ТРУДО́М (З ВЕЛИ́КИМ ТРУДО́М), ЛЕ́ДВЕ-ЛЕ́ДВЕ підсил., ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-ЛЕДЬ підсил., ЛЕ́ДВЕ-НЕ-ЛЕ́ДВЕ підсил., ЗАЛЕ́ДВЕ рідше, НАЛЕ́ДВЕ розм., ТАК-СЯ́К розм., СЯК-ТА́К розм. Надія Григорівна, дивлячись на їхню тяжку роботу, ледве стримувала ридання (О. Гончар); І вже ледви я, наледви Донесла до хати Оту воду... (Т. Шевченко); Так мене житє розбиває та так опоясує горем, що ледво, ледво тримаюся (В. Стефаник); Прапор ледь убгався в невеличку торбинку, довелося просто утрамбувати (О. Іваненко); От погостював, — насилу з душею вирвався! (приказка); Утрьох тримали її (Олечку) і з великим трудом вкинули в рот дві таблетки (А. Хижняк); От у такім горі вернулася (Оксана) додому, ледве-ледве дійшла... (Г. Квітка-Основ'яненко); Кав'ярня притулилась до горба. Від неї в'ються вулички гористі, В які ледь-ледь просунеться гарба (П. Воронько); А далі — Фастів, де найняв я коні За п'ять рублів — останніх, що були, — І гордо розвалився в фаетоні, Якого шкапи ледве-ледь тягли (М. Рильський); Він ..так ізголоднів, що ледве-не-ледве дотяг до вечора (Лесь Мартович); Кожна клітинка круглого Олиного обличчя сміялася, під тугою шкірою ходором ходили якісь живчики, наче вона заледве стримувалася од сміху (Л. Первомайський); Лука довго дивився на сина, а потім тихо, що Федір наледве й розчув, мовив: — Нагнися, синку. Поклади ось сюди голову (Ю. Мушкетик); Так-сяк до весни дожили. Половини худоби село збулося: попродало (Б. Грінченко); Хлопець танув просто на очах, і фізичні сили остаточно залишили його. Останніх кілька днів він ще сяк-так пересував ноги (В. Козаченко).

НАСИ́ЛЬНО (всупереч бажанню, волі кого-небудь; із застосуванням фізичної сили щодо кого-небудь), СИЛОМІ́ЦЬ, СИ́ЛОЮ, ПРИ́МУСОМ, СИ́ЛУВАНО, СИЛКО́М розм., НАСИ́ЛУ діал.; ПРИМУСО́ВО, З ПРИ́МУСУ, НЕВО́ЛЕЮ заст. (всупереч бажанню); ГВА́ЛТОМ підсил., ЖИВОСИ́ЛОМ підсил. розм., ГВАЛТО́ВНО підсил. рідше (застосовуючи фізичну силу). Плач стряснув товпою. Заголосили жінки, .. глухо незрозуміле щось гули насильно зігнані сюди люди (Г. Хоткевич); Дівчина мерзлякувато куталась у теплу вовняну хустку, яку силоміць накинула на неї Параска Дмитрівна (Л. Дмитерко); — Не підеш доброхіть — силою поведемо (Марко Вовчок); Він підвів Варвару до ослона і примусом посадовив її (Ю. Смолич); (Панас:) А чого ти причепився до дівчини і силком тягнеш її, розбишако? (І. Карпенко-Карий); Ввечері вже скрипіли ярма, відчинялися ворота — примусово евакуйовані поспішали додому (М. Томчаній); — Все село з примусу має працювати на Генріха (С. Чорнобривець); (Кармелюк:) Буду крадене добро людське ґвалтом однімать, бо другого рятунку не сподівайся нізвідки (С. Васильченко); В цей момент просто на нас летів снаряд.. Я встиг живосилом положити на землю генерала (І. Ле).

НАРЕ́ШТІ у знач. виг. (ужив. при вираженні радості, захоплення, задоволення від настання чогось давноочікуваного), НАСИ́ЛУ розм. Тільки під впливом того нового в їх взаємовідносинах міг сказати Завадка: — Нарешті! А то я почав вже втрачати надію (Ірина Вільде); (Одарка:) Ні, мабуть, не діждусь.. (Хутко входить Мар'яна..) Насилу! І де ти вієшся? (І. Карпенко-Карий).

НАСИ́ЛУ, присл.

1. З великими труднощами; ледве.

Насилу Проценко умовив Христю увійти до нього в хату (Панас Мирний);

Чоботи були дуже важкі, вже до чого він хлопець меткий, а й то насилу їх доніс (І. Микитенко).

2. Те саме, що наре́шті.

– Чи чуєш ти, Катерино? Біжи зустрічати! Уже прийшов! Біжи швидче [швидше]! Швидче веди в хату!.. Слава тобі, христе-боже! Насилу діждала! (Т. Шевченко);

[Одарка:] Насилу! І де ти вієшся? (І. Карпенко-Карий).

3. діал. Насильно, силоміць.

Пані Олімпія посадила його майже насилу на кріслі коло себе (І. Франко);

Від часу до часу утирала [Марійка] долонею сльози, що все насилу тиснулися їй до очей (О. Кобилянська).