НАВІ́ЩОСЬ (з якоюсь метою), НА́ЩОСЬ, ДЛЯ ЧО́ГОСЬ, ЧОГО́СЬ, ЗА́ДЛЯ ЧО́ГОСЬ, ПОЩО́СЬ заст. Вона.. навіть побігла навіщось у садок із тією трембітою (Є. Гуцало); — Дядьку Юхиме, управитель у кузні та нащось кличуть! (А. Головко); Тільки що мати вийшла чогось надвір, він зразу схопився (Панас Мирний); Марусяк з Бідочуковим присіли було пощось на хвилину (Г. Хоткевич).
ЧОМУ́СЬ присл. (невідомо чому), ЧОГО́СЬ, НАВІ́ЩОСЬ, НАЩОСЬ, ЩОСЬ розм., ЯКОСЬ розм. Давидові чомусь так весело (А. Головко); Чогось мені чудно, Чогось мені дивно, Чогось мого милого Звечора не видно (пісня); Майданчик той навіщось обгороджений залізними трубами, хоч вхід тут завжди вільний (Є. Гуцало); Жінка нащось розв'язала косинку, спустила її на плечі (М. Коцюбинський); Чую я — не спиться щось моєму парубкові (Марко Вовчок); Любий дядьку! Справді мені якось аж дивно, що я ніяк не можу з Вами побачитись (Леся Українка).
НАЩОСЬ – НА ЩОСЬ
Нащось, присл. Навіщось. Люди нащось лили воду відрами в огонь, неначе гралися в якоїсь іграшки (І.Нечуй-Левицький); Дід подав йому руку, потрусив Трохимову і, подивившись нащось в лице йому, зітхнув і випустив її (В.Винниченко); Микола якийсь час дивиться на дошку, потім нащось починає закреслювати цифри перед літерами (Ю.Мушкетик).
На щось, займ. з прийм. Пан неначе у тумані, боячись на щось напоротись, пройшов біля хліборобів, що вже розтікалися по двору (М.Стельмах); Знайшли гайку. – А що? – питав Трохим, ховаючи її до кишені, – і це пригодиться. На щось буде – вона ж залізна (А.М’ястківський); – Недобре тільки, що така ти насторожена, така напружена! Ніби чекаєш на щось (Вал. Шевчук).
НА́ЩОСЬ, присл.
Те саме, що наві́щось.
Жінка нащось розв'язала косинку, спустила її на плечі (М. Коцюбинський);
Віконце те було нащось густо переплетене ґратами (В. Козаченко);
Він раптом аж перехилився на стіл і заговорив нащось пошепки (А. Головко).
присл.
Те саме, що навіщось.
На́що́сь, присл.; на що́сь, займ.