НАЧО́ТНИЦЬКИЙ

НАЧО́ТНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до начо́тництво. Протягом ряду років філософська література носила переважно коментаторський і начотницький характер (Розв. науки в УРСР.., 1957, 22). 2. Власт. начотчикам. Ленін рішуче виступив проти начотницького, догматичного підходу до теорії, він безустанно підкреслював, що марксизм — не догма, а керівництво до дії (Біогр. Леніна, 1955, 284). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 237.