НЕХАРАПУ́ТНИЙ

НЕХАРАПУ́ТНИЙ, а, е, діал. Брудний, неохайний. — Оглянься на себе, яка ти невмита, нечесана, нехарапутна, неосвічена! (Фр., III, 1950, 121). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 400.