ОБВЕ́ДЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обвести́ 3–5.
Змарніло Женине личко, синіми колами обведені сумні очі, немов прив'яли червоні губи (А. Хижняк);
Допевнився Панько, що ззаду стояла військова стайня, обведена також високим білим муром (Л. Мартович);
Чотирикутний майдан, на якому крутилося дві сотні козаків, був уже прочищений і обведений з усіх боків окопами (О. Маковей);
Мій погляд промайнув по її стрункій в чорну амазонку одягненій постаті і такій же обведеній смушком шапочці (О. Кобилянська);
Червоною глиною були обведені вікна в хаті й знадвору (І. Нечуй-Левицький).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до обвести 3-5). || обведено, безос. присудк. сл.
обве́дений
[обведеинией]
м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і
[obwedenyj]
прикм.
obwiedziony
Огороджений, оточений, окреслений, орисований, лямований, облямований
Обве́дений, -на, -не