ПОНЕВІ́РКА, и, ж.
Поневіряння.
Йому здавалося часом, що оте довголітнє життя в такій поневірці скалічило, обезсилило її душу (І. Франко);
Замість компліментів і похвал треба привчити себе до ганьби і поневірки (М. Грушевський);
Дорогою через поля і луки Його ведуть жандарми .. В тюрму ведуть на поневірку й муки... (Д. Павличко).
-и, ж., діал.
Поневіряння.