ДІВЧИ́ЩЕ

ДІВЧИ́ЩЕ, а, ж. Збільш. до ді́вка 1. Ач, яка здоровенна дівчище (Сл. Гр.); — Мала вона свій розум у голові, але затовкли.. Господи, що тота дівчище не натерпілася за свій вік (Фр., 1, 1955, 265). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 298.