КОНСТИТУЦІОНАЛІ́ЗМ, у, ч.
Політична система, що спирається на конституцію (див. конститу́ція¹), конституційні методи правління.
Становлення конституціоналізму у світі пов'язане з конституційним ладом у розвинених країнах Європи й Америки в період боротьби проти феодального абсолютизму (XVII ст.) (з наук.-попул. літ.);
В історії європейської демократії Конституція Пилипа Орлика, безперечно, є одним із видатних правових документів XVIII ст., що поклав початок вітчизняному конституціоналізму (з навч. літ.).
-у, ч.
1) Політична система, яка спирається на конституцію та конституційні методи правління.
2) Політико-правова теорія, яка обґрунтовує необхідність встановлення конституційного ладу.
3) Вчення, відповідно до якого для виникнення і перебігу хвороби визначальне значення мають певні особливості конституції організму.
Популярна в 1-ій полов. XX ст. теорія залежності характеристик особи від властивостей будови її тіла; найвідоміші представники, творці конституціональних типологій: Е. Кречмер і В. Шелдон.
[konstytucjonalizm]
ч.
konstytucjonalizm
Конституціоналі́зм, -му, -мові