СКРИПНИК, МИКОЛА ОЛЕКСІЙОВИЧ

Скрипник, Микола Олексійович (1872, слобода Ясинувата Катеринославської губ. - 1933) - укр. державний і партійний діяч, академік Всесоюзної Комуністичної Академії. Закінчив реальну школу, навчався в Петербурзькому технологічному ун-ті. Очолював ряд наркоматів, зокрема внутрішніх справ (1920), юстиції (1922 - 1927), освіти (1927 - 1933), заступник голови РНК України і голови Держплану (1933). Член ЦК КП(б)У і Політбюро ЦК КП(б)У. Організатор і фактичний керівник Українського ін-ту марксизму, від 1932 р. - ВУАМЛІНу, головний редактор УРЕ. Був переконаним пролетарським інтернаціоналістом, але водночас і українцем, що вперто боронив права укр. народу від рос. централізму: 1918 р. відстоював створення самостійної КП(б)У, 1922 р. замінив у проекті Союзу поняття "союзна держава" на "союз держав" тощо. Теоретик національного питання і вождь політики українізації. Заснував (1926) при Українському ін-ті марксизму кафедру національного питання, очолив и і перетворив на дослідницький центр всесоюзного значення. Вважав українізацію "найважливішою проблемою радянського уряду". Пропагував видання творів Винниченка, протестував проти конфіскації його гонорарів (1932), був частіше союзником, ніж опонентом діячів українського відродження. Основні твори: "Статті й промови". Т. 2, ч. 1 (1929), Т. 1, 4, 5 (1930), Т. 2, ч. 2 (1931); "За ленінську філософію" (1931); "Вибрані твори" (1991).