ПОКРУТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, розм.
Однокр. до покрути́ти 1.
Як скінчив [танцювати] з Мар'янкою, то покрутнув її ще раз так, що аж юпчина вгору майнула (П. Куліш);
Наум тільки покрутнув головою, обтер слізку рукавом та й вп'ять понурив голову і мовчить (Г. Квітка-Основ'яненко).
-ну, -неш, док., перех. і неперех., розм.
Однокр. до покрутити 1).