ЗЛОМ

ЗЛОМ, у, ч. 1. Дія за знач. зломи́ти 1, 3, 4 і зломи́тися 1,3. Ішов командир, почував під ребром Серце, зав’язане мертвим узлом, Бо серце його — не залізо на злом (Бажан, Вибр., 1940, 36); Лигун продав [хату] на злом (Чаб., Тече вода.., 1961, 89). 2. Місце, в якому що-небудь зломано. Білий чавун містить в собі вуглець у вигляді цементиту і має світлий злом (Токарна справа.., 1957, 51); Зеленів на зломах лід. 3. Поворот, згин чого-небудь під кутом. Сонце зайшло, але захід іще червоний. На червоному тлі вирізьблюються рухливі й ритмічні зломи пташиних крил (Шиян, Магістраль, 1934, 159); Внизу сутеніло, а вгорі, за темною смугою лісів, здіймались крутими зломами вершини гір (Кол., Терен.., 1959, 31); Трохи розтулені губи посохли й застигли в такому неповторному зломі, немов опалила їх блискавка, вдаривши з неба (Довж., І, 1958, 91); // перен. Рубіж, перехідна межа. На зломі XVII-XVIII ст. був складений рукописний співаник Ягольницьким на Тернопільщині (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 62). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 601.

корень - ЗЛ; окончание - ОМ;
Основа слова: ЗЛ
Вычисленный способ образования слова: Бессуфиксальный или другой

∩ - ЗЛ; ⏰ - ОМ;

Слово Злом содержит следующие морфемы или части:

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (1): ЗЛ;
• ∧ суффикс (0): -
• ⏰ окончание (1): ОМ;

-у, ч. 1》 Дія за знач. зломити 1), 3), 4) і зломитися 1), 3).
2》 Місце, в якому що-небудь зламано.
3》 Поворот, згин чого-небудь під кутом.
|| перен. Рубіж, перехідна межа.

ім (незаконне вторгнення, проникнення в приміщення) break-in; house-breaking • пограбування зі зломом (у нічний час) burglary • суб'єкт злому (приміщення) burglar; housebreaker

-у m 1. włamanie крадіжка зі зломом kradzież z włamaniem 2. złamanie; złamane miejsce

злом іменник чоловічого роду

lat. slom
слом

злом
м.
излом

злом, -у

Слом