ПРОВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОВОНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм., рідко.
1. що. Насичувати, наповнювати неприємним запахом; робити смердючим.
– Тільки й знає [Павло], що кадить та й кадить, уже всю хату провоняв табачищем (Григорій Тютюнник).
2. тільки док., без прям. дод. Те саме, що провоня́тися.