КОНФОРМІ́СТ, а, ч.
1. Особа, схильна до конформізму; пристосованець.
Радянська дійсність аж кипіла і булькала перевертнями і конформістами (І. Жиленко);
Якщо це духовний пастир, то мусить бути пастирем, коли учений – то людиною з чітко окресленим світоглядом, а не пристосованцем, конформістом (з наук.-попул. літ.);
Ю. Бадзьо поділяв поетів-шістдесятників на безкомпромісних борців за волю України – В. Симоненко, В. Стус, І. Світличний – та конформістів (із журн.).
2. біол. Організм холоднокровних тварин (усі безхребетні, риби, земноводні й плазуни), фізіологічний стан яких змінюється відповідно до умов зовнішнього середовища.
Усі пойкілотермні тварини – конформісти (з наук.-попул. літ.).
ПРИСТОСО́ВАНЕЦЬ (людина, що безпринципно змінює свої погляди, переконання, смаки, пристосовуючись до обстановки), ПРИСТОСУВА́НЕЦЬ, КОНФОРМІ́СТ. — З такого, по-моєму, скоріше щось путнє вийде, аніж з якогось тихаря-пристосованця (О. Гончар); Мої останні при житті слова — прокляття всім пристосуванцям, які стають зрадниками (П. Автомонов).
Пристосованець, поразкевич, покорник, хрунь, вислуговець, гнучкошиєнко, зрадянець, малоукраїнець, малорос, хахолкомуніст, див. ренегат, реалітетник, опортуніст, прагматик, хамелеон, шкурник, сервеліст
[konformist]
ч.
konformista
Conformist