І́БЕКС, а, ч.
Вид парнокопитих із роду гірських козлів, поширений в Альпах.
У давнину ібекс був об'єктом сильної містифікації, унаслідок чого всі його атрибути – від крові й волосся аж до екскрементів – використовувалися в медицині проти всіляких хвороб (з наук. літ.);
Узимку ібекс живе здебільшого в нижчих місцевостях, ніж влітку, проте й улітку може спускатися на альпійські луки в пошуках їжі (з наук.-попул. літ.).