РАЛO (общеслав.), земледельческое орудие, близкое по типу к примитивному плугу. Р. с железными наконечниками применялось у вост. славян в 1-м тыс. н. э. В 9-10 вв. появился плуг. В отд. местностях некоторые виды пахотных земледельч. орудий наз. Р. до нач. 20 в. (напр., на Украине - орудие в виде колоды с 3-4 зубьями).
РАЛО, единица обложения данью, налогами сел. населения в Др. Руси. В кон. 13 - нач. 14 вв. Р. было заменено повинностью под назв. "поплужное".
Найдавніше сільськогосподарське знаряддя для оранки землі (без відгортання борозни); у Європі відоме з бронзової доби; на етнічній території України відоме з кінця I тис. до н.е.; використовувалося р. 2 різновидів: однозубе (безполозове та з полозом) і багатозубе; безполозове р. складалися з довгої (до 4 м) жердини (стебла), яка правила і за дишло, і за гряділь, до потовщеної частини якої кріпили ральник під кутом 35-40° до землі і чепіг, ручку, якою утримували знаряддя під час оранки; р. з полозом було зручніше в роботі, відрізнялося від безполозового розташуванням ральника та способом з'єднання його зі стеблом. Починаючи з часів Київської Русі, р. пройшло еволюцію від простіших типів до своєрідних культиваторів.
РА́ЛО, а, с., іст.
1. Примітивне знаряддя для оранки землі.
Поширення землеробства привело до виникнення рала – первісного знаряддя для оранки (з навч. літ.);
– Я йому для того музею дерев'яне рало віддав. Ще від покійного діда зосталося (В. Кучер);
* У порівн. Чобітьми, як ралом, проскородив Він кордони чотирьох держав (Т. Масенко).
2. У стародавній Русі – одиниця оподаткування.
ПЛУГ (сільськогосподарське знаряддя для оранки), ОРА́ЛО заст., уроч., РА́ЛО заст., уроч.; СОХА́ (примітивне знаряддя). (Чоловік:) За плугом ходить, косить, молотить — оце моя робота, а ота бійка та бороття, воно мені без діла (С. Васильченко); Не раз, не два розмова в нас бувала Про пору ту, коли ізнов орала У вогку землю пустить рідний край (М. Рильський); (Тірца:) Розкуй меча на рало. Час настав (Леся Українка); Давно вже дощу немає, Погода стоїть суха. Не спить селянин. Довбає Землю стара соха (Я. Шпорта).
Ра́ло. Общеслав. Соврем. форма — из *ordlo, суф. производного (суф. -dlo, ср. шило, мыло, вилы и т. д.) от *orti «пахать», того же корня, что арм. araur «плуг», лит. árklas «соха» и т. д. Орало — под влиянием орать «пахать» (ср. перековать мечи на орала).
-а, с.
1) с. г., заст. Примітивне знаряддя для оранки землі.
2) іст. У давній Русі – одиниця оподаткування.
разновидность сохи, орудие, применявшееся до революции в отсталых х-вах Украины; под этим названием известны многие орудия для обработки почвы. В отличие от сохи Р. снабжалось грядилем.
Rzeczownik
рало n
Historyczny radło n
с.-г., заст.
wooden plough
Ра́ло, -ла, -лу; ра́ла, рал