ВІ́ДБЛИСК (сяяння відбитого світла на якій-небудь поверхні), ВІ́ДЛИСК, ВІ́ДСВІТ, ПОПА́Л рідко. Відблиски сонця з води сліпили її (Ю. Яновський); В плиті жваво потріскує,.. відлиски полум'я весело танцюють під лавою (І. Вирган); На чорну.. клуню падали відсвіти далекої заграви (Григорій Тютюнник); Гарячий попал од вогню сяяв на її обличчі, одбивався в очах (О. Кундзич). — Пор. 1. блиск.
ПОПА́Л, у, ч., рідко.
Те саме, що ві́дблиск.
Вона стояла перед піччю, і гарячий попал од вогню сяяв на її обличчі, одбивався в очах (О. Кундзич).
-у, ч., рідко.
Те саме, що відблиск.