ПОНАЛИ́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до поналива́ти.
Асфальтова підлога була вся мокра від поналиваної води (І. Франко);
Спинаючись попід тином, щоб не попасти в поналивані вчора калюжі, пішли ми до попового двору (Леся Українка);
Потягли [люди] з хати, незважаючи, що й чарки поналивані і калач дружко покраяв (Г. Квітка-Основ'яненко);
// понали́вано, безос. пред.
Скрізь було мокро, поналивано, в берегових ямках лишалась вода (М. Коцюбинський).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до поналивати. || поналивано, безос. присудк. сл.