Е́РА

Е́РА, и, ж. 1. Початок літочислення, зв’язаний з якою-небудь історичною або легендарною подією; відповідна система літочислення. Описана теорія була узагальнена і уточнена грецьким астрономом Клавдієм Птоломеєм (друге століття нашої ери) у його творі «Альмагест» (Бесіди про всесвіт, 1953, 15). 2. книжн. Період, докорінно відмінний від попереднього. Імперіалістська війна відкриває собою еру соціальної революції (Ленін, 21, 1950, 304); Над світом зайнялась зоря нової ери — ери використання людиною атомної енергії (Наука.., 2, 1957, 8). 3. геол. Найбільша одиниця хронологічного поділу історії Землі. В Криму вулканічна діяльність відбувалась у юрському періоді мезозойської ери (Про вулкани.., 1955, 16). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 485.