ПОМИЛКОВО

ВИПАДКО́ВО присл. (не передбачаючи, не сподіваючись; за збігом обставин), НЕНАРО́КОМ, НЕСПОДІ́ВАНО, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНО, ЧА́СОМ, ПОМИЛКО́ВО рідше, ВИ́ПА́ДКОМ рідко, ПРИПА́ДКОМ діал., ПРИПАДКО́ВО діал. Про Ширяєва Тарас довідався випадково (О. Іваненко); Може, й мене ненароком Діточки згадають (Т. Шевченко); Несподівано стрівся (Йон) з очима, що з-під тонких дівочих брів опекли його жаром молодості й півдня (М. Коцюбинський); Наган непередбачено вистрілив (Ю. Яновський); Соломія спитала в їх (хлопчиків), чи не бачили часом вони в лісі якого чоловіка (І. Нечуй-Левицький); Дмитро буде вільний з того жовнірства, хоч би його й забрали помилково (Г. Хоткевич); Гордій почав розказувати, що зовсім випадком зайшов сюди (Б. Грінченко); Може, лиш припадком Хтось, розглядаючи старих книжок сміття, незацікавленим напом'яне нащадкам Мале моє життя (М. Рильський); І от раз юнак той припадково Здибав у якімось закамарку Свою паню (І. Франко). — Пор. ненавми́сне.

ПОМИЛКО́ВО.

1. Присл. до помилко́вий.

Помилково розраховувати на допомогу.

2. Без певної мети, без певного наміру; випадково.

Зазначте, що помилково вона [повість] пущена тільки за одним моїм підписом (Панас Мирний);

На плечах у нього міцно сидить рухлива лобата голова, яка .. готувалася людині-велетневі, а опинилася помилково у Маковейчика (О. Гончар).

[pomyłkowo]

присл.

pomyłkowo

By mistake, erroneously

помилково зрозуміти — to misunderstand, to misapprehend

【副】 错误地