ТОЧИ́ЛО, а, с.
Камінний або наждачний круг, а також наждачний верстат, за допомогою яких гострять різальні й колючі інструменти.
Під кузнею в невеличкім піддашку обік точила стоїть пара возових коліс, які принесено до ковання [кування] (І. Франко);
Проти кузні – добре утоптаний майданчик. На нім – кілька возів, перевернутих вверх колесами, точило, діжка з водою, конов'язь (П. Колесник);
Корисно продемонструвати учням характер іскроутворення при обточуванні на точилі сталей різних марок (з навч. літ.);
* У порівн. На зоряне небо виплив місяць і станув [став] срібним точилом (О. Кобилянська).
Ловить тачку.
Купить тачанку.
Тачка, дачка да денег пачка
(или с кайфом жрачка) — Ирон. об обеспеченной, «красивой» жизни.Деепричастная форма: точив, точа
точитиДієприслівникова форма: точивши, точачи
Czasownik
точить
ostrzyć
obtaczać
dokuczać
Rzeczownik
точило n
osełka f
Дієприслівникова форма: точивши, точачи
точитьДеепричастная форма: точив, точа
-а, с.
Камінний або наждачний круг, а також наждачний верстат, за допомогою якого гострять різальні й колючі інструменти.
afiladera f (камень); afiladora f (станок)
с.
affilatoio m; mola f