ОБЛАЗИТИ

ОБЛА́ЗИТИ¹, а́жу, а́зиш і рідко ОБЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., розм.

1. Утрачати волосся, шерсть, пір'я.

[Дранко:] Он у вас від п'ятьох [дочок] клопоту того повен міх, аж голова облізла (М. Кропивницький);

// Випадати, вилазити по всій поверхні (про волосся, шерсть, пір'я).

Василині чомусь здалося, що то стояла на задніх лапах миша, на котрій облізла шерсть (І. Нечуй-Левицький);

Колись пишне Брунове волосся облізло, голова полисіла (А. Хижняк).

2. Лущитися, облуплюватися (про частини тіла).

Засідали за мережаний стіл .. і споживали вкупі свіжу кулешу та гуслянку гостру, од якої облазив язик (М. Коцюбинський);

Хай смагне, облазить тут обличчя, хай смагнуть губи, але тут ти невіддільна від тих, кому трудно (О. Гончар);

// Сходити, зніматися з тіла, відділяючись маленькими тонкими плівками (про шкіру).

Здається, висунеш носа надвір, ураз полупиться ніс, шкіра облізе (О. Донченко).

3. Втрачати верхній шар чого-небудь (фарби, позолоти і т. ін.).

Бані собору облізли;

// Сходити, злущуватися з поверхні чого-небудь (про фарбу, позолоту і т. ін.).

Фарба з заліза облізла, і місцями залізо взялося дрібним шершавим висипом іржі (Ю. Смолич).

ОБЛА́ЗИТИ², а́жу, а́зиш, недок., ОБЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., кого, що.

Лізти навколо кого-, чого-небудь; обповзати.

Хлопчик, звісно дитина, плаче та кругом його облазить та дивиться (Г. Квітка-Основ'яненко).

ОБЛА́ЗИТИ³, а́жу, а́зиш, док., що.

1. Лазячи, побувати скрізь, у багатьох місцях; ви́лазити.

Ті дерева, що він колись облазив всі до краю... Вони напрочуд розрослись! (Н. Забіла);

// розм. Полазити скрізь, у багатьох місцях, шукаючи чого-небудь.

Побіг Каленик у хату шукать чобота; облазив скрізь, аж піт з нього ллється, та все ніяк не найде (з казки);

Антон облазив усі закутки, а метра не знайшов (С. Чорнобривець);

// розм. Походити скрізь, побувати в багатьох місцях з метою ознайомлення, обстеження або виявлення чого-небудь.

Соя встигав за день облазити всі блоки й забої, побувати на підйомнику й на естакаді, в лазні і в ламповій (Д. Ткач);

Тягнирядно облазив усі гамазеї, доки натрапив на гречане борошно (С. Добровольський).

2. розм., грубо. Їздячи, ходячи і т. ін., побувати скрізь, у багатьох місцях.

Пройдисвіт Брун облазив усю Європу (А. Хижняк).

ВИПАДА́ТИ (про волосся, пір'я, шерсть, зуби — внаслідок ослаблення, захворювання й т. ін. не триматися), ПА́ДАТИ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИЛІЗА́ТИ, ЛІ́ЗТИ (про волосся, шерсть); ОБЛА́ЗИТИ, ОБЛІЗА́ТИ рідше (по всій поверхні — про волосся, шерсть, пір'я). — Док.: ви́пасти, ви́лізти, облі́зти. Один зуб навіть випав у мене (М. Коцюбинський); — Як будеш рвати (зілля падиволос), то буде тобі волосся випадати (Н. Кобринська); (Кіндрат:) Рудий, рудий, як був. Скільки років пройшло, у людей вилазить, а в мене тримається (О. Корнійчук); Василині чомусь здалося, що то стояла на задніх лапах миша, на котрій облізла шерсть (І. Нечуй-Левицький).

ЛИСІ́ТИ (ставати лисим), ОБЛА́ЗИТИ розм., ОБЛІЗА́ТИ розм. рідше. — Док.: облисі́ти, полисі́ти, облі́зти. Голова його (пана) уже лисіла (Панас Мирний); Колись пишне Брунове волосся облізло, голова полисіла, спорожніли його кишені (А. Хижняк); (Дранко:) Он у вас від п'ятьох (дочок) клопоту того повен міх, аж голова облізла, а в мене їх аж сім... (М. Кропивницький).

ЛУ́ЩИТИСЯ (позбуватися верхнього шару шкіри, що відокремлюється маленькими тонкими плівками, дрібними лусочками), ЗЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ОБЛА́ЗИТИ, ЗЛА́ЗИТИ, ЛУПИ́ТИСЯ розм., ОБЛІЗА́ТИ розм., ЗЛІЗА́ТИ розм., ІЗЛА́ЗИТИ рідше, ІЗЛІЗА́ТИ рідше. — Док.: злу́щитися, облу́щитися, облупи́тися, облі́зти, злі́зти, ізлі́зти. Обвітрені, засмаглі видики хлопців лущилися від сонця (П. Панч); Обличчя, обпалене вітрами й південним шпарким сонцем, засмагло й злущилося (О. Сизоненко); Анжела витягла дзеркальце, .. припудрила ніс, який трохи облупився від сонця (М. Чабанівський); Спини у них (бульдозеристів).. оголені і облазять, мов на ящірках (О. Гончар); Спина в неї була спечена на сонці, шкіра злазила біленькими смужками... (Є. Гуцало); В дорозі його вид попікся та почав лупитися (Г. Косинка).

ЛУ́ЩИТИСЯ (про фарбу, позолоту, штукатурку і т. ін. — відпадати частинками, шматками), ЗЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ЩУВАТИСЯ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИСЯ, ОБСИПА́ТИСЯ, ОСИПА́ТИСЯ, ОБДИРА́ТИСЯ, ОБША́РПУВАТИСЯ, ОБЛА́ЗИТИ, ЛУПИ́ТИСЯ розм., ОБЛІЗА́ТИ розм., ЗЛА́ЗИТИ, ОБКОЛУ́ПУВАТИСЯ розм. рідше, ІЗЛА́ЗИТИ рідше, ІЗЛІЗА́ТИ рідше, ОБЛУ́ПУВАТИСЯ діал. — Док.: злу́щитися, облу́щитися, облупи́тися, обси́патися, оси́патися, обде́ртися, обша́рпатися, облі́зти, злі́зти, обколупа́тися, ізлі́зти, облупа́тися. Група змінювала групу, гриміли кайла, лущилась стіна, але полонені просувалися вперед надто повільно (Д. Ткач); Колись зелена залізна покрівля злущилася, іржею, мов кров'ю, покрилася (Панас Мирний); Криша по всіх закутках драна, глина по стінах давно облупилась, стирчало саме клинцювання (Ганна Барвінок); — Невістка не хотіла діла робити, — каже бабуся, — картопля поспіє, чоловік, бувало, зкошує, хати не обмаже: облупиться, обсиплеться (Ганна Барвінок); Лупиться під палючим сонцем старенький, вимитий дощами дах (Ю. Збанацький).

ОБХОДИ́ТИ (ходячи де-небудь, побувати скрізь, у багатьох місцях), ОБІЙТИ́, ВИ́ХОДИТИ, СХОДИ́ТИ, ОБМІ́РЯТИ розм., ЗМІ́РЯТИ розм., ОБЛА́ЗИТИ розм., ОБНИКА́ТИ розм., ОБМІ́РИТИ рідше, ІСХОДИ́ТИ заст. Увесь базар, всю торговицю обходила Катерина (С. Чорнобривець); Тимко, гімназіальний сторож, востаннє обійшов усі приміщення (Я. Качура); Він увесь світ виходив: був у Чорноморії, у Глухові, за Києвом був... (О. Стороженко); — Може, це ми землю вже кругом обміряли та й знов додому повертаємось? (О. Гончар); Андрій Корчака, мов степовий вовк, зміряв ті (дністровські) степи вздовж і впоперек (І. Нечуй-Левицький); Пройдисвіт Брун облазив усю Європу (А. Хижняк); Тимко із Марком обникали весь хутір, але квартири не знайшли (Григорій Тютюнник); Ой пішла Лисичка їстоньки шукати, Ісходила гори, злазила потоки, Не знайшла нічого — злипаються боки (І. Франко).

док. облізти

to peel, to come off; (про волосся) to fall off; (про хутро і т.ін.) to grow bare, to wear out

【完】 绕着…爬过