НЕВИЛІКО́ВНИЙ (про хворобу, рану тощо — який не піддається лікуванню); НЕВИГО́ЙНИЙ, НЕЗАГО́ЙНИЙ, НЕЗГО́ЙНИЙ (перев. про виразку, рану і т. ін.). Ревматизм. Задавнений, невиліковний, найстаріша з людських хвороб .. — супутниця тяжкої праці (П. Загребельний); Хвороба (в Данила) поки що не смертельна. Але й невигойна (Л. Дмитерко).
НЕВИЛІКО́ВНИЙ (про душевні муки, горе тощо, а також про соціальні вади — якого не можна позбутися), НЕВИГО́ЙНИЙ, НЕЗАГО́ЙНИЙ, НЕЗГО́ЙНИЙ, НЕЗЦІЛЕ́ННИЙ рідше, НЕЗЦІЛИ́МИЙ рідше. Розклад, грабіжництво, продажність роз'їдали армію і тил. Хвороби здавались невиліковними (О. Гончар); Розумію твій невигойний біль, а з ним і твою перебільшену тривогу за мене (Н. Тихий); Дві рани залишила війна в її серці, дві незагойні рани. Дві похоронні грамоти (І. Цюпа); Відчаєм та незгойним болем обіймалася Юхимова засмикана в нерозумному клопоті душа (І. Ле); Сіяла (наречена) вся, як сонце, а в очах світилася незцілима мука (Г. Хоткевич). — Пор. невигу́бний.
НЕЗГО́ЙНИЙ, а, е.
Який не може загоїтися, зникнути і т. ін.
У біднім серці, як незгойна рана, .. Моя кохана (В. Сосюра);
Відчаєм та незгойним болем обіймалася Юхимова засмикана в нерозумному клопоті душа (Іван Ле).
¤ незгойні рани -- незаживающие раны
-а, -е.
Який не може загоїтися, зникнути і т. ін.