ПОЛИВНИ́Й, а́, е́.
Стос. до поливання.
У передгір'ях Південного Казахстану землеробство переважно поливне (з навч. літ.);
Коли Роман приїжджав тоді на канікули, його друг захоплено розповідав про великі переваги поливного господарства, про чудові його перспективи (В. Минко);
// Який потребує поливання; який поливається.
На поливних землях півдня України ефективно вирощувати гречку та просо в післяжнивних посівах (з наук. літ.);
// Признач. для поливання.
Вулицею неквапно проїздить поливна машина (Н. Рибак);
Вносити суперфосфат з поливною водою не можна, бо він майже весь залишається на поверхні ґрунту (з наук. літ.).
поливни́й
[полиеўний]
м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і
-а, -е.
Стос. до поливання. || Який потребує поливання; який поливається. || Признач. для поливання.
в спол.
поливні культури — watered crops