ПОГРУБІ́ШАТИ

ПОГРУБІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до грубі́шати. Гордій теж дивувався на товариша. Той заріс дужче бородою, обличчя йому погрубішало (Гр., II, 1963, 81); Важкі жита потемнішали, погрубішали стрілами, і в них уже дрімав сповитий зеленим шовком колос (Стельмах, II, 1962, 333). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 725.