ВИСОКОПРИБУТКО́ВИЙ, а, е.
Який дає високі прибутки.
На додаток до руйнувань, викликаних війнами, місто підривав його давній ворог – шляхта. Міщанам заборонялося займатися млинарством, ткацтвом, виробництвом поташу й особливо високоприбутковим винокурінням (з навч. літ.);
Бджільництво – традиційна галузь сільського господарства Полтавщини, що дає цінні високоприбуткові продукти: мед, віск, бджолину отруту, квітковий пилок і т. ін. (із журн.).
-а, -е.
Який дає великі прибутки.
Highly profitable, highly remunerative