УКРАСТИ

КРА́СТИ (непомітно брати чуже; займатися злодійством), СКРАДА́ТИ, ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) розм., ЦУ́ПИТИ розм., ПІДЦУ́ПЛЮВАТИ розм., ПІДЦА́ПУВАТИ розм., ХАПА́ТИ розм., КИВА́ТИ діал.; ВИКРАДА́ТИ (забирати потай звідкись); ЗЛОДІЮВА́ТИ розм., ЗЛОДІЯ́ЧИТИ розм. (займатися злодійством); РОЗКРАДА́ТИ, ТЯГА́ТИ розм., РОЗТЯГА́ТИ (РОЗТЯ́ГУВАТИ) розм., РОЗТА́СКУВАТИ розм. (частинами, час від часу). — Док.: укра́сти (вкра́сти), скра́сти, потягти́ (потягну́ти), поцу́пити, зцу́пити, підцу́пити, підца́пати (підца́пити), схопи́ти, кивну́ти, ви́красти, розкра́сти (розікра́сти), розтягти́ (розтягну́ти), розтаска́ти. У злодія вже злодій краде, Та ще й у церкві. Гади! гади! (Т. Шевченко); Бригадир Дорош на буряках сам хитрує.., за могоричі скрадає на одній ланці, на другу передає (К. Гордієнко); У допросі (Левко) признався, що й поперед того не раз до скрині навідувався і тяг відтіля гроші (Г. Квітка-Основ'яненко); Біда, що дехто співчува Тим, що державне цуплять (Д. Білоус); (Бухветчик:) Із столу аж три срібних ложки украдено; звичайно, що це підцупила ота голота — підпанки (М. Кропивницький); Антосьо і вухом не вів; підцапивши гроші, порозпозичав, а після лиш відбирав та гайнував (А. Свидницький); Я не рушив би з (каси) зламаного крейцара! Та й нащо мені теє кивати, коли мені люди самі дадуть за вигоду (Лесь Мартович); Їй треба було.. викрадати бланки посвідчень для працівників підпілля (Ю. Яновський); — Що зробили з артільним добром? — розтягли. Хто що в руки злапав (Григорій Тютюнник); — Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала (Б. Грінченко); (Мордохай:) А як же риба так стоятиме: надворі у розташованих возах і без догляду?.. Піде дощ — замоче, і хто захоче — візьме, скільки йому треба!.. Досить того, що сьогодня не повезли та ще розтаскають!.. (І. Карпенко-Карий).

УКРА́СТИ (ВКРА́СТИ), а́ду, а́деш, кого, що.

Док. до кра́сти 1.

Схопили його, привели до царя. – Звідки ти, злодію? Та ти хотів украсти мого коня? (з казки);

– Хлопці! Денис у мене сало вкрав (Григорій Тютюнник);

* Образно. Вороги! І люті! люті! Ви ж украли, В багно погане заховали Алмаз мій чистий, дорогий, Мою колись святую душу! (Т. Шевченко);

Наша зустріч єдина була. Ти пройшла, ти навіки пройшла, І твій образ украли сніги, Що летять і пливуть навкруги (М. Рильський).

◇ Як (мов, ні́би і т. ін.) ві́дьми вкра́ли див. ві́дьма;

(1) Як укра́сти – дуже мало.

Побачивши мішок із зерном, Григір трохи пом'якшав, хоча й не виявив особливого захоплення: дали як украли (Григорій Тютюнник).

Він би й в Бога украв.

Про певного та завзятого злодія.

Укради яйце, та видре тобі лице.

Найменша крадіж опоганює чоловіка.

Як найшов, а не сказав, то так як украв.

Коли приховують знайдене.

укра́сти

[ўкрасти^е]

= вкрасти

-аду, -аде^иш; нак. -ад', -ад'те^и

To steal, to purloin, to make off (with); (про дрібну крадіжку) to filch, to pinch, to pilfer; амер. (потягти) to swipe

[ukrasty]

дієсл.

ukraść

Укра́сти, укра́ду, укра́деш, укра́дуть; укра́дь, -дьте

【完】 见 вкрасти

див. красти

Скрадаць

Stjäla

Stjele

Stjæle