ЦИРКО́НІЙ, ю, ч.
Хімічний елемент, сріблясто-білий метал; використовується в техніці.
Велике значення має відкриття родовища цирконію в морських розсипищах третинного віку (з наук. літ.);
Цирконій є досить поширеним у земній корі елементом, але він дуже розпилений (з навч. літ.).
Zr, хіміч. елемент з атомним числом 40; твердий тугоплавкий метал сріблястого кольору; при кімнатній темп. хіміч. стійкий, підігрітий реагує, напр., з киснем (окис ц. ZrO2 — тугоплавка хіміч. стійка речовина), хлором, вуглецем, азотом; поглинає водень; використовується для паливних заслінок в ядерних реакторах, як домішка до сплавів; відкритий 1789 М.Г. Клапротом.
-ю, ч.
Zr. Хімічний елемент, проста речовина якого – блискучий сріблястий метал, прозорий для нейтронів. З нього виготовляють оболонки тепловидільних елементів ядерних реакторів, хімічну апаратуру, деталі літальних апаратів тощо.
[cyrkonij]
ч.
cyrkon хім.
хім.
zirconium