Сформульований у 2-ій полов. XIX ст. нім. статистиком Ернстом Енґльом (1821-96); стверджує, що в міру збільшення грошових доходів родини і загальної суми видатків витрати на харчування зростають, але відносно повільніше, отож їхня частка у загальній сумі видатків знижується.