АВТОТИ́ПІЯ, ї, ж., полігр.
1. Спосіб поліграфічного відтворення напівтонових зображень (фотознімків, акварельних малюнків, олійного живопису і т. ін.) шляхом перетворення напівтонового зображення в растрове (мікроштрихове) за допомогою поліграфічних растрів або спеціальних комп'ютерних програм.
Автотипія базується на можливості передачі напівтонів системою точок різних розмірів та однакової сили (насиченості) (з наук. літ.);
Автотипія перетворює напівтонове зображення в мікроштрихове, але візуально воно виглядає як напівтонове і є тим кращим, чим менша відстань між центрами точок (із журн.);
Візуально відрізнити один від одного відбитки, отримані способами офсетної, високої або глибокої автотипії, не завжди просто (із журн.).
2. Кліше, виготовлене таким способом.
3. Відбиток, зробл. з такого кліше.
Високоякісна автотипія.
-ї, ж.
1) Поліграфічний спосіб відтворення півтонових зображень, за якого растровий сітчастий негатив копіюють на цинкову пластинку, яку потім травлять азотною кислотою, створюючи кліше.
2) Відбиток такого кліше.
друк.
autotype
Автоти́пія, -пії, -пією